Всі ставки в відставку , моральні припадки , припарки 

Думки , що загублені в темному парку Та ж як так ?

Немає ні світла , ні тіні холодні обійми і стіни                                                                          все тіло зніміло 

І спати ? Не знаєш , як важко цим всім керувати 
Та раптом 

Щось вистрілить - змінник апатій 

Кислоти на плати , до купи спаяти 

Не вийшло 

Пропащий цей світ 

Чекаю  зарплати . Кредити у банку ... 

А ти можеш тільки сидіти сміятись 

                                                        Не знаєш ти правди...

Набридло шукати , Усе не цікаво все штучне , назвати 

Чужі імена , думки без ідеї життя без життя 

Значить так треба , кожна хвилина сліпа і пуста ...

                                                                 Замовкни вже, тиша ! Нема вороття 

Дощить.

Осінь.

Скоро зима.   

Все іде, як і повинно іти. Тільки здається, що якшо взяти себе в руки то все можна змінити в один момент. Замалий коефіцієнт сили волі у нас. Ми всі однакові.    

У мене за останні роки нічого особливо не змінилось. 

Далі від дому, ближче до мрії. 

Людська раса так і не піднялась в моїх очах, а ще більше впала тягнучи за собою частку і тих хто був на вершині еволюції. 

Хтось зараз народився, хтось заговорив уперше, хтось пішов у школу чи вже й здав перший екзамен. Чи знову кохання і у когось весілля, радість, щастя, справи, справи, справи, справи. "Справи?" Мало відпочинку. Все не так як хотілось. 

Не так солодко, як 15 років тому ...

А потім старість. Сумна , не весела. 

Один довгий момент очікування смерті.   

Все іде, як і повинно іти.   

Скоро літо   

Весна.   

Дощить.            

Неділя, 18 листопада 2012 р.

Перевантаження пустотою . Кілограми непотрібної інформації .
Крикнути в обличчя про біль чи слідкувати за процесом руйнації ?
Мав би ціль слідував би до мети глобально крокуючи в світ ,
В очікуванні нервового зриву . Розірвало душу навзрид .

Холодний піт . Поки я стогну значить живий .
Відлежусь хвилин 15 , встану , продумавши новий хід .
Залишився слід від болю , який і став основою стимулу,
Відчув усе по новому , новий смак алкоголю і диму .

Воскрес . Як вуличний пес . Відчуваю що скоро кінець .
Нікого не чути . Нікого не треба . Звичайний життєвий процес .
Всередині знову війна . Не потрібні місця у суспільстві .
За дверима той самий сценарій . Сприймається зовсім по іншому .

Скоріше би сніг . Скоріше б весна . Там літо . За ним буде осінь.
Отримав усе що хотів . Усе що потрібним здалося .
Мовчати потрібно про бруд . Його повно у кожній кімнаті .
Давай ми забудем про все , доки не зможем тепло відшукати .